На честь Міжнародного свята Артем Гагарін і Юрій Великий поділилися зворушливими історіями
10 Мая 2020

Артем Гагарін: «Завдяки мамі в мені запалилося щось творче»

Артем Гагарин с мамой.jpg

«Мою маму звати Олена Валентинівна, і за професією вона - лікар-нарколог. Мені здається, навіть зараз, будучи вже дорослим, я для неї все одно залишаюся дитиною. І мені це навіть подобається. А взагалі у моєї мами гіпер-відповідальність за мене була присутня завжди. Пам'ятаю випадок, коли вже довгий період не жив вдома, вона мені якось подзвонила і запитала, мовляв, де я перебуваю, і чому досі не вдома. Я ще пожартував: «А не запізнилася ти, мама, з дзвінком років так на 10?». Але думаю, мама просто щось відчувала в цей момент і, може, навіть вберегла від чогось поганого».

Мої батьки і, зокрема, моя мама завжди мені давали свободу. Принаймні, мені так здавалося. Зараз же я розумію, що разом з цією свободою вони також направляли мене в правильне русло і в усьому підтримували. І до речі, можливо, саме мама і надихнула мене до КВНу, тому що сама з татом дивилася цю гру по телевізору. Після цього мені самому захотілося виступати, і щось творче в мені запалилося.

Коли з'явився інтернет, а точніше почав все більше розвиватися фейсбук, моя мама стала активним його користувачем і справжньою «людиною-посиланням». Вона мені постійно кидає посилання на різні корисні статті, прикольні відео, що я навіть не завжди встигаю прочитати. Але це абсолютно не дратує, адже це - найкращий у світі спам, адже він від Мами (посміхається)».

Юрий Великий: «Мама до сих пор передает мне посылки с вкусностями»

Юрий Великий с семьей.jpg

Юрий Великий с мамой и сестрой.jpg

«Моя мама - Лариса Миколаївна. І у неї, як не дивно, моє прізвище (посміхається). На даний момент мама вже на пенсії, а за професією вона - інженер-технолог. Багато років мама пропрацювала в держнагляді, де стежила за тим, щоб на підприємствах випускали якісну продукцію.

Мені складно судити з боку, але багато моїх друзів говорять, що саме від мами я взяв задатки почуття гумору. І, напевно, це правда - мама дійсно любить жартувати. Більш того, іноді вона так майстерно по-акторському відігрує якісь деталі, що оточуючі їй вірять, хоча насправді в цей момент вона їх розігрує.

Я ріс не в строгості, хоча, звичайно, бували моменти, коли мене ставили в куток. А взагалі, напевно, через те, що я друга дитина в сім'ї (у мене є старша сестра), любов'ю мене точно не обділили. І, до речі, коли я вже вступив до інституту і переїхав жити до Одеси, саме сестра стала моєю другою мамою і всіляко мене підтримувала.

Мама багато чому мене навчила в цьому житті, наприклад, готувати. Причому, коли в дитинстві вона кликала мене на кухню і ділилася якимись порадами, я абсолютно не розумів, навіщо мені все це потрібно знати. Але потім, коли вступив до інституту і почав жити в гуртожитку, мені все це, звичайно ж, стало в нагоді. До речі, щоб ви розуміли, мама досі передає мені в Київ посилки з усякими домашніми смаколиками. І я завжди їх з радістю чекаю, адже розумію, що самій мамі це дуже приємно, адже таким чином, як і будь-яка мама, вона проявляє свою турботу.

А ще саме мама навчила мене, як важливо в цьому житті грамотно писати. Пам'ятаю, вона говорила: «Ось будеш, Юрочка, листи дівчатам писати, помилку допустиш, а вони подумають, що ти - не освічений». І хоч листи дівчатам я зараз і не складаю, але, коли бачу безграмотно написані тексти в соцмережах або повідомленнях, мене це злегка пересмикує.

«Матусиним синочком» я ніколи не був, хоча в різні періоди життя я дійсно тягнувся більше то до тата, то, навпаки, до мами. Але ось зараз, наприклад, коли я хочу поговорити по телефону з батьками, я набираю першим номер саме мами...».