Лідер і художній керівник студії «Квартал 95» сьогодні відзначає ювілей
25 Января 2018

Елена Кравец.jpg

Олена Кравець: «На початку 2000-х я працювала менеджером в «Макдональдсі ». На той час ми вже грали в «КВК», і нашу команду запросили на фестиваль до Юрмали. Але мій директор категорично не хотів мене відпускати на гру. І Вова особисто прийшов до нього мене відпрошувати. Досить наполегливо і твердо він пояснював, чому так важливо, щоб я поїхала. Мовляв, команда відстоює не тільки честь міста, а й усієї країни. Врешті-решт директор мене відпустив, але тільки з однією умовою. Що після повернення ми з командою виступимо на літньому майданчику ресторану. На це Вова сказав, що за їжу він не працює, але з хлопцями поговорить. Благо, хлопці не відмовили, тож після повернення з Юрмали ми таки виступили в тому «Макдональдсі». Після виступу нам накрили стіл з чизбургерами і картоплею-фрі, але Вова залишився вірним своїм переконанням і принципам і просто пішов додому. Але те, як він мене відпрошував, і готовий був піти на все заради того, щоб мене відпустили, я запам'ятала назавжди».


Александр Пикалов.jpg

Олександр Пікалов: «Я радий, що у мене такий друг-начальник, з яким у мене багато чого пов'язано. Пам'ятаю, як одного разу вночі ми передруковували якусь книгу на кафедру, і щоб не заснути дивилися кіно. В результаті касету «затиснуло» в відеомагнітофоні, і ми за ніч 24 рази подивилися фільм «Сибірський цирульник»! Ще пам'ятаю, як в юності Вова у мене жив певний час. Пам'ятаю, як уже під час гастролей мало не замерзли в автобусі і намагалися хоч якось зігрітися, щоб в буквальному сенсі слова вижити. А ще пам'ятаю, як Вовка мене підгодовував. Я ще тоді був худющий, як велосипед, і він з майбутньою дружиною Оленою вигадуали приводи і організовували заходи, щоб мене запросити і погодувати».».


Юрий Корявченков.JPG

Юрій Корявченков: «Вова вміє дружити по-справжньому і це дуже цінно. Пам'ятаю, коли ще за часів КВК Олександр Масляков кликав його редактором в одну з ліг, але він відмовився, сказавши, що без команди, без своїх друзів нікуди не поїде. А ще я так запам'ятав ситуацію і його непідробну радість, коли він дізнався, що ми з дружиною чекаємо на третю дитину. На той момент ми з «Кварталом» перебували в турі по Америці, і моя дружина Таня повідомила мені, що вагітна. Коли я розповів про це Вові, він радів, ніби це в його родині очікується поповнення. Для мене це було дуже приємно».


Евгений Кошевой.JPG

Євген Кошовий: «У мене в житті було багато імпульсивних рішень! Але перед тим, як щось зробити, я все-одно йшов до Вови як до старшого товариша за порадою. І кожен раз він, вислуховуючи мене, говорив: «Не поспішай. Подумай». І ось ця фраза до сих пір допомагає мені робити правильний вибір в тій чи іншій життєвій ситуації. Особливо, якщо я в глухому куті! Наприклад, я довго не міг зважитися, чи купувати мені нову машину, і Вова мені порадив трохи почекати, поки вийде нова модель. Я його послухався і не прогадав. Спасибі за все, ДРУГ!»


Артем Гагарин.jpg

Артем Гагарін: «З Вовою я знайомий з юних років, тому що моя сестра Іра була в його компанії, і у нас було багато спільних друзів. Пам'ятаю, як одного разу на Вовин день народження, який він відзначав з іншими хлопцями-іменинниками, хтось із гостей подарував їм кота Васю. Оскільки подарунок був загальний, і ніхто не знав, кому ж забрати кошеня, було прийнято рішення віддати його моїй сестрі. Правда, потім виявилося, що цей кіт - кішка, але ми і далі називали її Васею. Все моє дитинство вона жила у нас. Я навіть пам'ятаю, як з уроків відпрошувався зі словами: «Відпустіть додому, у мене Вася народжує». А взагалі завдяки саме пораді Вови ми з дружиною зважилися в досить молодому віці завести дітей. Пам'ятаю, Вова мене запитав якось, чи плануємо ми з Ірою поповнення, на що я відповів: «Напевно, спочатку потрібно купити квартиру, щоб все стабілізувалося, була впевненість у завтрашньому дні». А Вова мені сказав: «А ви заведіть дітей, тоді і стимул більший буде, і квартира швидше з'явиться». Я його послухав, і все сталося саме так».


Мика Фаталов и Степан Казанин.JPG

Степан Казанін: «Те, що моє хобі перетворилося на улюблену роботу, повністю заслуга Вови, за що йому велике спасибі. Це він запросив нас з Валерою до «Кварталу», коли ми були ще учасниками команди «Тапкіни діти». Ми повірили його словами, що від нашої співпраці може бути якийсь зиск, і пішли за ним. Більше того, ми навіть зважилися на переїзд до Києва, ще не особливо розуміючи, що нас може чекати у майбутньому».


Валерий Жидков.jpg

Валерій Жидков: «З Вовою у мене пов'язана історія, коли його допомога врятувала людині життя. Одного разу мої дівчата, я маю на увазі дружину, дочку і тещу, відпочивали без мене на морі. І вийшло так, що у мами моєї дружини стався інсульт. Вони викликали «швидку», але та з якихось дивних причин відмовилася її забирати до лікарні. Час минав, істерика тривала, сам я не міг на відстані швидко вирішити цю ситуацію. Часу було замало, і я вирішив розповісти все Вові. Він одразу підключився, почав комусь телефонувати і таки додзвонився людині, яка врешті-решт нам допомогла. Ось вам реальний приклад, коли завдячуючи його чуйності  вдалося врятувати людині життя. Для мене ця подія має велике значення, хоча пройшло вже років вісім. Теща, слава Богу, жива, і, зрозуміло, не менше за мене вдячна Вові».


Міка Фаталов: «Вова часто мене виручав, за що я йому, зрозуміло, дуже вдячний. Спочатку, як тільки переїхав до Києва, я жив у друзів. Коли я розповів про це Вові, він сам запропонував мені допомогу і дав грошей на першу квартиру, яку я знімав. Пам'ятаю, це було 10 тисяч гривень. Через кілька років він мені також фінансово допоміг, а саме купити квартиру моїй мамі. На той момент вона жила в Антрациті, а я хотів перевезти її до Луганську. Я ще не був актором в колективі, але Вова зумів оформити для мене якийсь аванс, ще й свої особисті гроші додав, так що я зміг здійснити задумане. Зараз я маму вже перевіз до Києва, але про ту ситуацію ніколи не забуду».